Зателефоную В Минуле

Іноді минуле стає в горлі комом.
Я знаю, що втратив і де нагрішив.
Хотілося б стерти, як з телефону.
Знайомий мотив.
У ньому я брехав,
Бо боявся правди.
Тисячу раз наступав на ті самі граблі.
Я тоді не знав, що не маю завтра,
Де можна виправитись.
Де я пообіцяв і не стримав слово,
Очі позаливав і натворив злого.
Я б усе віддав,
Аби мав змогу туди вернутись на мить.
Бо ці усі спогади неначе копи,
Що тримають під вартою власних думок.
Вони постійно кличуть мене на допит, а я
Прошу лиш про один телефонний дзвінок.
А я зателефоную в минуле
Сказати собі, де я зробив помилки.
Я зателефоную в минуле,
Але на тому боці холодні гудки.
Я зателефоную в минуле,
Щоб вибачитися перед матір'ю,
Аби вона в сльозах не тонула.
І щоб не сварився із батю.
Став на коліно зав'язати шнурки.
В очах потемніло,
І вже дають про себе знати роки.
Вагою охоплюють тіло.
Став на коліно перед тобою.
Ти моя дружина.
З кімнати теплої, хоч і тісної,
Чутно, як грається син.
Я би ніким не став,
Аби не ти, не мав би мети.
Я був би пустим.
Із своїми спогадами
Я лишився по один на один.
Ти кажеш, в провинах з минулого
Копатись не варто.
Важливо не допустити їх завтра.
А я зателефоную в минуле
Сказати собі, де я зробив помилки.
Я зателефоную в минуле,
Але на тому боці холодні гудки.
Я зателефоную в минуле
Сказати собі, що все вдалося.
Я зателефоную в минуле,
Бо ти не посивіло волосся.