Холодний Дощ

Заховай мене своїми крилами, огорни, ніби щойно народжено.
Я так стрімко плила під вітрилами.
Ціль моя марево, більше не дожену.
Заховай мене там, де блукає тінь по безликим містам, порожньо в душі і між стін пустота.
Заховай мене від усіх пустот так.
Заховай, бо так хочеться жити ще.
Змию із себе минуле під цим дощем.
В дріб'язки серце розбите з душею вщент.
Якщо нема, то всередині й не пече.
Заховай в висоті, на землі ще встигну, там люди не ті.
Знаю, що їм байдуже. Та й поготів просто поживу у воді.
З неба пада знов холодний дощ.
Хай мене несе його вода. Схована між товщами
під оч. Не в землі, а значить ще жива.
З неба пада знов холодний дощ.
Хай мене несе його
вода.
Схована між товщами під оч. Не в землі, а значить ще жива.
Заховай надоб'изь, куди б'ється ще.
Приклади лиш туди, де пульсує знов.
Я від злих очей, від чужих пащек.
Пережу, поки в жилах гуляє кров.
Я на себе прийматиму поведі. Заховай мене в кронах між вітами.
Так як ти душу грітиме хто мені?
Тішиться в спомині тепле і з лідами.
Ну а поки сплітатиме долі бій і людське життя матиме ще вагу, я про працю і міць розповім тобі, як діти дають
до життя жагу. Ну а поки зубами крізь щоки злість, поки погляд вірто тримає ціль.
Я і поле, і гори, і ріки, й ліс принесу із дощем у своїй руці.
Я і поле, і гори, і ріки, й ліс принесу із дощем у своїй руці.
Я і поле, і гори, і ріки, й ліс принесу із дощем у своїй руці.
З неба пада знов холодний дощ.
Хай мене несе його вода. Схована між товщами
під оч. Не в землі, а значить ще жива.
З неба пада знов холодний дощ.
Хай мене несе його вода.
Схована між товщами під оч. Не в землі, а значить ще
жива.