Дзеркало

Розкажи мені дзеркало щиро, не приховуй долю мою.
Говори, не хвилюйся сміливо, я почую правду твою.
Хто ж у світі миліший за всіх, та у кого дав рода ховається
Серед вічних вона чи живих?
Чи тойде вже або залишається?
Що ж ти?
Дзеркало знову бабишся, наче дивишся на сміхаєшся.
Дзеркало, відповідай, дзеркало, серце не гра.
Іде та краса, як зорі ясна.
Де ж вона?
Де ж вона?
Розкаже мені дзеркало мудро, яка врода важлива в житті?
Чи вважаєш красивим добро
Та чи є вона в простоці?
Як дізнатись це зовнішні чари
Або дійсно справжня краса?
Не потрапити у пута примари
Та яка є за неї ціна?
Що ж ти?
Дзеркало знову бабишся, наче дивишся, насміхаєшся.
Дзеркало, м-м-м, відповідай.
Дзеркало, м то радість чи лихо?
Не край серце моє пі.
Та мовчало люстерко, то вперто у собі секрет берегло.
І коли вже стало нестерпно, розлетілося на уламки це скло.
Що ж ти, дзеркало, знову бавишся, наче дивишся, насміхаєшся.
Дзеркало, відповідай, дзеркало.
В дзеркало знову бавишся, наче дивишся, насміхаєшся.
Дзеркало, відповідай.
Дзеркало, серце не край.
Де та краса, як зорі ясна.
Де ж вона?
Де ж вона?