Давній Двір

Я знов прийшов у давній двір,
Де юність досі сниться.
Тут наш маленький цілий світ
У пам'яті скриться.
Ми не лічили тих годин,
Їх сипав час багато.
А нині кожна з тих хвилин
Вертається, як свято.
А ми не знали,
Які були багаті.
Не золотом - роками,
не сріблом - вечорами.
А ми не знали,
Які були багаті.
Ми мали все, чого не купиш,
Та зрозуміли це
з роками.
Нас рознесло по різних берегах.
Та берег наш не загубився в часі.
Ще ті ж хлопчиська світяться в очах.
Хоч срібло вже торкнулося волосся.
Не повертаю молодість назад.
Нехай живе там, де їй добре жити.
У голосах, у пам'яті, у снах,
У тих, кого
не здатні ми забути.
А ми не знали,
Які були багаті.
Не золотом - роками,
не сріблом - вечорами.
О-о!
А ми не знали,
Які були багаті.
Ми мали все, чого не купиш,
Та зрозуміли це
з роками.
Пора йти, нехай собі летить.
Усе, чого назад вже не вернути.
Та є в душі
Незгасна та блакить,
де можна знов
Усіх своїх почути.
І хай давно розбіглись хто куди.
Життя усім роздало різні карти.
А пам'ять стереже щасливі миті,
Які дорожче
золота
і срібла.
А ми не знали,
Які були багаті.
Не золотом - роками, не сріблом - вечорами.
А ми не знали,
Які були багаті.
Ми мали все,
чого не купиш,
та зрозуміли це
З роками.